Конституція Литовської Республіки

Литовська держава є незалежною демократичною республікою.

Литовську державу створює Народ. Суверенітет належить Народу.

Ніхто не може обмежувати чи звужувати суверенітет Народу, привласнювати суверенні повноваження, що належать усьому Народу.

Народ і кожен громадянин мають право чинити опір будь-кому, хто силою посягає на незалежність Литовської держави, цілісність її території, конституційний лад.

Найвищу суверенну владу Народ здійснює безпосередньо або через своїх демократично обраних представників.

Державну владу в Литві здійснюють Сейм, Президент Республіки і Уряд, Суд.

Повноваження влади обмежує Конституція.

Органи влади служать людям.

Конституція є цілісним актом, що застосовується безпосередньо.

Кожен може захищати свої права, спираючись на Конституцію.

Не має сили жоден закон чи інший акт, що суперечить Конституції.

Чинними є лише оприлюднені закони.

Незнання закону не звільняє від відповідальності.

Насильницьке захоплення державної влади або її інституцій вважається антиконституційними діями, є незаконним і не має юридичної сили.

Найважливіші питання життя Держави і Народу вирішуються референдумом.

У випадках, встановлених законом, референдум оголошує Сейм.

Референдум також оголошується, якщо цього вимагають не менше ніж 300 тисяч громадян, які мають виборче право.

Порядок оголошення і проведення референдуму встановлює закон.

Територія Литовської держави є цілісною і не поділяється на жодні державні утворення.

Державні кордони можуть бути змінені лише міжнародним договором Литовської Республіки, якщо його ратифікують 4/5 усіх членів Сейму.

Адміністративні одиниці території Литовської держави та їхні межі встановлює закон.

Громадянство Литовської Республіки набувається за народженням та на інших підставах, встановлених законом.

За винятком окремих випадків, передбачених законом, ніхто не може бути одночасно громадянином Литовської Республіки та іншої держави.

Порядок набуття і втрати громадянства встановлює закон.

Литовська держава опікується своїми громадянами за кордоном.

Забороняється видавати громадянина Литовської Республіки іншій державі, якщо міжнародний договір Литовської Республіки не встановлює іншого.

Державною мовою є литовська мова.

Кольори державного прапора: жовтий, зелений, червоний.

Державним гербом є білий Вітіс на червоному полі.

Державний герб, прапор і їх використання встановлюють закони.

Державним гімном є «Tautiška giesmė» («Національна пісня») Вінцаса Кудірки.

Столицею Литовської держави є місто Вільнюс, багатовікова історична столиця Литви.

Права і свободи людини є природними.

Право людини на життя охороняє закон.

Свобода людини недоторканна.

Ніхто не може бути свавільно затриманий або утримуватися під вартою. Ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, ніж на таких підставах і відповідно до таких процедур, які встановлено законом.

Особа, затримана на місці злочину, протягом 48 годин має бути доставлена до суду, де в присутності затриманого вирішується питання про обґрунтованість затримання. Якщо суд не ухвалює рішення про взяття особи під варту, затриманий негайно звільняється.

Особа людини недоторканна.

Гідність людини захищає закон.

Забороняється катувати людину, калічити її, принижувати її гідність, жорстоко з нею поводитися, а також встановлювати такі покарання.

Над людиною без її відома і вільної згоди не можуть проводитися наукові чи медичні досліди.

Приватне життя людини недоторканне.

Листування особи, телефонні розмови, телеграфні повідомлення та інше спілкування недоторканні.

Інформація про приватне життя особи може збиратися лише за вмотивованим рішенням суду і лише відповідно до закону.

Закон і суд забезпечують, щоб ніхто не зазнавав свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, посягання на його честь і гідність.

Власність недоторканна.

Права власності охороняють закони.

Власність може бути вилучена лише в порядку, встановленому законом, для суспільних потреб, і за неї має бути надано справедливе відшкодування.

Житло людини недоторканне.

Без згоди мешканця входити до житла не дозволяється інакше, як за рішенням суду або в установленому законом порядку, коли необхідно забезпечити громадський порядок, затримати злочинця, рятувати життя, здоров'я чи майно людини.

Людина має право мати свої переконання і вільно їх висловлювати.

Людині не можна перешкоджати шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї.

Свобода висловлювати переконання, одержувати і поширювати інформацію не може обмежуватися інакше, як законом, якщо це необхідно для охорони здоров'я, честі й гідності, приватного життя людини, моральності або для захисту конституційного ладу.

Свобода висловлювати переконання і поширювати інформацію несумісна зі злочинними діями: розпалюванням національної, расової, релігійної чи соціальної ненависті, насильства і дискримінації, наклепом і дезінформацією.

Громадянин має право в установленому законом порядку одержувати наявну в державних установах інформацію про себе.

Свобода думки, віри і совісті не обмежується.

Кожна людина має право вільно обирати будь-яку релігію або віру і одноосібно чи разом з іншими, приватно чи публічно її сповідувати, відправляти релігійні обряди, практикувати віру і навчати їй.

Ніхто не може примушувати іншу особу або бути примушеним обирати чи сповідувати будь-яку релігію або віру.

Свобода людини сповідувати і поширювати релігію або віру не може бути обмежена інакше, як законом і лише тоді, коли необхідно гарантувати безпеку суспільства, громадський порядок, здоров'я і моральність людей, а також інші основні права і свободи особи.

Батьки й опікуни безперешкодно дбають про релігійне і моральне виховання дітей і підопічних відповідно до своїх переконань.

Переконаннями людини, релігією чи вірою, яку вона практикує, не може виправдовуватися злочин або невиконання законів.

Здійснюючи свої права і користуючись своїми свободами, людина зобов'язана додержуватися Конституції і законів Литовської Республіки, не обмежувати прав і свобод інших людей.

Перед законом, судом та іншими державними інституціями чи посадовими особами всі особи рівні.

Не можна обмежувати права людини і надавати їй привілеї на підставі її статі, раси, національності, мови, походження, соціального становища, віри, переконань чи поглядів.

Особа, конституційні права чи свободи якої порушуються, має право звернутися до суду.

Відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної особі, встановлює закон.

Особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено в установленому законом порядку і не визнано вироком суду, що набрав законної сили.

Особа, обвинувачена у вчиненні злочину, має право на те, щоб її справу публічно і справедливо розглянув незалежний і неупереджений суд.

Забороняється примушувати давати показання проти себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів.

Покарання може призначатися або застосовуватися лише на підставі закону.

Ніхто не може бути покараний за той самий злочин удруге.

Особі, яка підозрюється у вчиненні злочину, та обвинуваченому з моменту їх затримання або першого допиту гарантується право на захист, а також право мати адвоката.

Громадянин може вільно пересуватися і обирати місце проживання в Литві, може вільно виїжджати з Литви.

Ці права не можуть обмежуватися інакше, як законом і якщо це необхідно для захисту безпеки держави, здоров'я людей, а також під час здійснення правосуддя.

Не можна забороняти громадянинові повертатися до Литви.

Кожен литовець може оселитися в Литві.

Громадяни мають право брати участь в управлінні своєю країною як безпосередньо, так і через демократично обраних представників, а також право на рівних умовах вступати на державну службу Литовської Республіки.

Громадянам гарантується право критикувати роботу державних установ чи посадових осіб, оскаржувати їхні рішення. Забороняється переслідувати за критику.

Громадянам гарантується право петиції, порядок здійснення якого встановлює закон.

Громадяни, яким на день виборів виповнилося 18 років, мають виборче право.

Право бути обраним встановлюють Конституція Литовської Республіки і виборчі закони.

У виборах не беруть участі громадяни, яких суд визнав недієздатними.

Громадянам гарантується право вільно об'єднуватися в товариства, політичні партії чи асоціації, якщо їхні цілі та діяльність не суперечать Конституції і законам.

Ніхто не може бути примушений належати до будь-якого товариства, політичної партії чи асоціації.

Заснування і діяльність політичних партій, інших політичних і громадських організацій регулює закон.

Не можна забороняти громадянам збиратися без зброї на мирні зібрання або перешкоджати їм у цьому.

Це право не може обмежуватися інакше, як законом і лише тоді, коли необхідно захистити безпеку держави чи суспільства, громадський порядок, здоров'я чи моральність людей або права і свободи інших осіб.

Громадяни, які належать до національних спільнот, мають право плекати свою мову, культуру і звичаї.

Сім'я є основою суспільства і держави.

Держава охороняє сім'ю, материнство, батьківство і дитинство та опікується ними.

Шлюб укладається за вільною згодою чоловіка і жінки.

Держава реєструє шлюб, народження і смерть. Держава визнає також церковну реєстрацію шлюбу.

Права подружжя в сім'ї рівні.

Право і обов'язок батьків полягають у тому, щоб виховувати своїх дітей доброчесними людьми і вірними громадянами, утримувати їх до повноліття.

Обов'язок дітей полягає в тому, щоб шанувати батьків, опікуватися ними в старості та дбайливо берегти їхню спадщину.

Держава опікується сім'ями, які ростять і виховують дітей удома, і в установленому законом порядку надає їм підтримку.

Працюючим матерям закон передбачає оплачувану відпустку до пологів і після них, сприятливі умови праці та інші пільги.

Неповнолітніх дітей захищає закон.

Державні та муніципальні навчальні й виховні заклади є світськими. У них за бажанням батьків викладається релігія.

У встановленому законом порядку можуть засновуватися недержавні навчальні та виховні заклади.

Вищим навчальним закладам надається автономія.

Держава наглядає за діяльністю навчальних і виховних закладів.

Для осіб віком до 16 років навчання є обов'язковим.

Навчання в державних і муніципальних загальноосвітніх, професійних та середніх спеціальних навчальних закладах є безоплатним.

Вища освіта доступна всім відповідно до здібностей кожної людини. Громадянам, які добре навчаються, у державних вищих навчальних закладах гарантується безоплатне навчання.

Культура, наука і дослідження, а також викладання є вільними.

Держава підтримує культуру і науку, дбає про охорону історичних, мистецьких та інших культурних пам'яток і цінностей Литви.

Духовні й матеріальні інтереси автора, пов'язані з науковою, технічною, культурною і мистецькою творчістю, охороняє і захищає закон.

Держава визнає традиційні в Литві церкви і релігійні організації, а інші церкви і релігійні організації, якщо вони мають опору в суспільстві, а їхнє вчення та обряди не суперечать закону і моралі.

Визнані державою церкви та інші релігійні організації мають права юридичної особи.

Церкви і релігійні організації вільно проповідують своє вчення, відправляють свої обряди, мають молитовні доми, благодійні установи і школи для підготовки священнослужителів.

Церкви і релігійні організації вільно влаштовують свої справи відповідно до власних канонів і статутів.

Становище церков та інших релігійних організацій у державі визначається угодою або законом.

Проповідування вчення церков і релігійних організацій, інша релігійна діяльність, а також молитовні доми не можуть використовуватися для того, що суперечить Конституції і законам.

У Литві немає державної релігії.

Цензура масової інформації забороняється.

Держава, політичні партії, політичні й громадські організації, інші інституції чи особи не можуть монополізувати засоби масової інформації.

Національні спільноти громадян самостійно вирішують питання своєї національної культури, освіти, благодійності, взаємодопомоги.

Держава надає підтримку національним спільнотам.

Господарство Литви ґрунтується на праві приватної власності, свободі господарської діяльності та ініціативі особи.

Держава підтримує корисні для суспільства господарські зусилля та ініціативу.

Держава регулює господарську діяльність так, щоб вона служила загальному добробуту народу.

Закон забороняє монополізувати виробництво і ринок, охороняє свободу чесної конкуренції.

Держава захищає інтереси споживача.

Литовській Республіці на праві виключної власності належать: надра, а також внутрішні води, ліси, парки, дороги, об'єкти історії, археології та культури державного значення.

Литовській Республіці належать виключні права на повітряний простір над її територією, на її континентальний шельф і економічну зону в Балтійському морі.

Іноземні суб'єкти можуть набувати у власність землю, внутрішні води і ліси в Литовській Республіці відповідно до конституційного закону.

Земельні ділянки в порядку і на умовах, встановлених законами, можуть належати на праві власності іноземній державі для заснування її дипломатичних і консульських установ.

Кожна людина може вільно обирати роботу та підприємницьку діяльність і має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на справедливу оплату праці та на соціальний захист у разі безробіття.

Працю іноземців у Литовській Республіці регулює закон.

Примусова праця забороняється.

Примусовою працею не вважаються служба у війську чи альтернативна служба, що її замінює, а також праця громадян під час війни, стихійного лиха, епідемії чи в інших надзвичайних випадках.

Примусовою працею не вважається також регульована законом праця засуджених судом осіб.

Кожна працююча людина має право на відпочинок і дозвілля, а також на щорічну оплачувану відпустку.

Тривалість робочого часу визначає закон.

Професійні спілки утворюються вільно і діють самостійно. Вони захищають професійні, економічні та соціальні права й інтереси працівників.

Усі професійні спілки мають рівні права.

Працівники, захищаючи свої економічні й соціальні інтереси, мають право страйкувати.

Обмеження цього права, умови і порядок його здійснення встановлює закон.

Держава гарантує право громадян на пенсії за віком та по інвалідності, на соціальну допомогу в разі безробіття, хвороби, вдівства, втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законами.

Держава піклується про здоров'я людей і гарантує медичну допомогу та послуги в разі хвороби людини. Закон встановлює порядок надання громадянам безоплатної медичної допомоги в державних лікувальних закладах.

Держава заохочує фізичну культуру суспільства і підтримує спорт.

Держава і кожна особа зобов'язані охороняти довкілля від шкідливих впливів.

Держава дбає про охорону природного довкілля, тваринного і рослинного світу, окремих природних об'єктів та особливо цінних місцевостей, стежить за тим, щоб природні ресурси використовувалися помірковано, а також відновлювалися і примножувалися.

Законом забороняється спустошувати землю, її надра, води, забруднювати води і повітря, здійснювати радіаційний вплив на довкілля, а також збіднювати рослинний і тваринний світ.

Сейм складається з представників Народу: 141 члена Сейму, які обираються строком на чотири роки на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням.

Сейм вважається обраним, якщо обрано не менше ніж 3/5 членів Сейму.

Порядок виборів членів Сейму встановлює закон.

Членом Сейму може бути обраний громадянин Литовської Республіки, який не пов'язаний присягою чи обіцянкою перед іноземною державою, на день виборів не молодший ніж 21 рік і постійно проживає в Литві.

Членами Сейму не можуть бути обрані особи, які не відбули повністю покарання, призначеного вироком суду, а також особи, визнані судом недієздатними.

Чергові вибори до Сейму проводяться в рік закінчення повноважень членів Сейму в другу неділю жовтня.

Чергові вибори до Сейму, що відбуваються після дострокових виборів до Сейму, проводяться в строк, зазначений у частині першій цієї статті.

Дострокові вибори до Сейму можуть бути проведені за постановою Сейму, прийнятою більшістю не менше ніж 3/5 голосів усіх членів Сейму.

Дострокові вибори до Сейму може оголосити також Президент Республіки:

1) якщо Сейм протягом 30 днів після подання не прийняв рішення щодо програми нового Уряду або протягом 60 днів після першого подання програми Уряду двічі поспіль не схвалив програму Уряду;

2) за пропозицією Уряду, якщо Сейм висловлює пряму недовіру Уряду.

Президент Республіки не може оголошувати дострокові вибори до Сейму, якщо до закінчення каденції Президента Республіки залишилося менше ніж 6 місяців, а також якщо після дострокових виборів до Сейму не минуло 6 місяців.

У постанові Сейму чи акті Президента Республіки про дострокові вибори до Сейму зазначається день виборів нового Сейму. Вибори нового Сейму мають бути проведені не пізніше ніж через 3 місяці від прийняття рішення про дострокові вибори.

Строк повноважень членів Сейму починає обчислюватися з того дня, коли новообраний Сейм збирається на перше засідання. З початку цього засідання закінчується строк повноважень раніше обраних членів Сейму.

Обраний член Сейму набуває всіх прав представника Народу лише після того, як у Сеймі присягне бути вірним Литовській Республіці.

Член Сейму, який у встановленому законом порядку не склав присяги або склав її умовно, втрачає мандат члена Сейму. Про це Сейм приймає постанову.

Виконуючи свої обов'язки, члени Сейму керуються Конституцією Литовської Республіки, інтересами держави, своєю совістю і не можуть бути обмежені жодними мандатами.

Посада члена Сейму, за винятком його посад у Сеймі, несумісна з жодними іншими посадами в державних установах і організаціях, а також з роботою в підприємницьких, комерційних та інших приватних установах чи на підприємствах. На строк своїх повноважень член Сейму звільняється від обов'язку проходити службу національної оборони.

Члена Сейму може бути призначено лише Прем'єр-міністром або міністром.

Робота члена Сейму, а також витрати, пов'язані з його парламентською діяльністю, оплачуються з державного бюджету. Член Сейму не може отримувати жодної іншої винагороди, крім винагороди за творчу діяльність.

Обов'язки, права і гарантії діяльності члена Сейму встановлює закон.

Член Сейму має право звернутися із запитом до Прем'єр-міністра, міністрів, керівників інших державних інституцій, які формує або обирає Сейм. Вони зобов'язані відповісти усно чи письмово на сесії Сейму в порядку, встановленому Сеймом.

Під час сесії група, до якої входить не менше ніж 1/5 членів Сейму, може внести інтерпеляцію Прем'єр-міністрові або міністрові.

Сейм, розглянувши відповідь Прем'єр-міністра чи міністра на інтерпеляцію, може вирішити, що відповідь є незадовільною, і більшістю голосів половини всіх членів Сейму висловити недовіру Прем'єр-міністрові чи міністрові.

Порядок голосування встановлює закон.

Особа члена Сейму недоторканна.

Член Сейму без згоди Сейму не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований, його свобода не може бути обмежена в інший спосіб.

Член Сейму не може переслідуватися за голосування чи виступи в Сеймі. Однак за образу особи чи наклеп він може бути притягнутий до відповідальності в загальному порядку.

Повноваження члена Сейму припиняються, коли:

1) закінчується строк повноважень або збирається на перше засідання Сейм, обраний на дострокових виборах;

2) він помирає;

3) іде у відставку;

4) суд визнає його недієздатним;

5) Сейм позбавляє його мандата в порядку процедури імпічменту;

6) вибори визнаються недійсними або грубо порушено виборчий закон;

7) переходить на роботу або не відмовляється від роботи, несумісної з посадою члена Сейму;

8) втрачає громадянство Литовської Республіки.

Сейм щороку збирається на дві чергові сесії: весняну та осінню. Весняна сесія починається 10 березня і закінчується 30 червня. Осіння сесія починається 10 вересня і закінчується 23 грудня. Сейм може прийняти рішення про продовження сесії.

Позачергові сесії скликає Голова Сейму на пропозицію не менше ніж третини всіх членів Сейму, а у випадках, передбачених Конституцією, Президент Республіки.

Новообраний Сейм на перше засідання, яке має відбутися не пізніше ніж через 15 днів після обрання Сейму, скликає Президент Республіки. Якщо Президент Республіки не скликає Сейм, члени Сейму збираються самі наступного дня після закінчення 15-денного строку.

Засіданнями Сейму керує Голова Сейму або його заступник.

Перше після виборів засідання Сейму відкриває найстарший за віком член Сейму.

Сейм:

1) розглядає і приймає поправки до Конституції;

2) ухвалює закони;

3) приймає постанови про референдуми;

4) призначає вибори Президента Литовської Республіки;

5) засновує передбачені законом державні інституції, призначає і звільняє їхніх керівників;

6) схвалює або не схвалює подану Президентом Республіки кандидатуру Прем'єр-міністра;

7) розглядає подану Прем'єр-міністром програму Уряду і вирішує, чи схвалити її;

8) за пропозицією Уряду утворює і ліквідовує міністерства Литовської Республіки;

9) здійснює нагляд за діяльністю Уряду, може висловлювати недовіру Прем'єр-міністрові або міністрові;

10) призначає суддів Конституційного Суду, суддів Верховного Суду, а також голів цих судів;

11) призначає і звільняє державного контролера, голову правління Банку Литви;

12) призначає вибори муніципальних рад і мерів муніципалітетів;

13) формує Центральну виборчу комісію і змінює її склад;

14) затверджує державний бюджет і наглядає за його виконанням;

15) встановлює державні податки та інші обов'язкові платежі;

16) ратифікує і денонсує міжнародні договори Литовської Республіки, розглядає інші питання зовнішньої політики;

17) встановлює адміністративний поділ Республіки;

18) запроваджує державні нагороди Литовської Республіки;

19) ухвалює акти амністії;

20) запроваджує пряме правління, воєнний і надзвичайний стан, оголошує мобілізацію і приймає рішення про застосування збройних сил.

Право законодавчої ініціативи в Сеймі належить членам Сейму, Президентові Республіки та Уряду.

Право законодавчої ініціативи мають також громадяни Литовської Республіки. 50 тисяч громадян, які мають виборче право, можуть внести до Сейму законопроєкт, і Сейм зобов'язаний його розглянути.

Закони в Сеймі приймаються з додержанням встановленої законом процедури.

Закони вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала більшість членів Сейму, які беруть участь у засіданні.

Конституційні закони Литовської Республіки приймаються, якщо за них голосує більше ніж половина всіх членів Сейму, а змінюються більшістю не менше ніж 3/5 голосів усіх членів Сейму. Перелік конституційних законів встановлює Сейм більшістю в 3/5 голосів членів Сейму.

Положення законів Литовської Республіки можуть прийматися також референдумом.

Прийняті Сеймом закони набирають чинності після того, як їх підпише й офіційно оприлюднить Президент Литовської Республіки, якщо самими законами не встановлено пізнішого дня набрання чинності.

Інші прийняті Сеймом акти і Статут Сейму підписує Голова Сейму. Ці акти набирають чинності наступного дня після їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено іншого порядку набрання чинності.

Президент Республіки не пізніше ніж через десять днів після вручення прийнятого Сеймом закону або підписує й офіційно оприлюднює його, або з обґрунтуванням повертає до Сейму для повторного розгляду.

Якщо в зазначений строк Президент Республіки не повертає і не підписує прийнятий Сеймом закон, такий закон набирає чинності після того, як його підпише й офіційно оприлюднить Голова Сейму.

Закон чи інший акт, прийнятий референдумом, Президент Республіки зобов'язаний підписати й офіційно оприлюднити не пізніше ніж через 5 днів.

Якщо в зазначений строк Президент Республіки не підписує й не оприлюднює такий закон, закон набирає чинності після того, як його підпише й офіційно оприлюднить Голова Сейму.

Повернутий Президентом Республіки закон Сейм може повторно розглянути і прийняти.

Повторно розглянутий Сеймом закон вважається прийнятим, якщо було прийнято запропоновані Президентом Республіки поправки і доповнення або якщо за закон проголосувало більше ніж 1/2, а за конституційний закон не менше ніж 3/5 усіх членів Сейму.

Такі закони Президент Республіки зобов'язаний не пізніше ніж через три дні підписати і невідкладно офіційно оприлюднити.

Скарги громадян на зловживання чи бюрократизм державних і муніципальних посадових осіб (за винятком суддів) розслідують омбудсмени Сейму. Вони мають право пропонувати суду звільнити винних посадових осіб з обійманих посад.

Повноваження омбудсменів Сейму встановлює закон.

У разі потреби Сейм засновує й інші контрольні інституції. Їхню систему і повноваження встановлює закон.

Президента Республіки, голову і суддів Конституційного Суду, голову і суддів Верховного Суду, голову і суддів Апеляційного суду, членів Сейму, які грубо порушили Конституцію або порушили присягу, а також якщо з'ясувалося, що вчинено злочин, Сейм більшістю в 3/5 голосів усіх членів може усунути з обійманих посад або позбавити мандата члена Сейму. Це здійснюється в порядку процедури імпічменту, який встановлює Статут Сейму.

Особа, яку Сейм за грубе порушення Конституції або порушення присяги в порядку процедури імпічменту усунув з обійманої посади чи позбавив мандата члена Сейму, може обіймати зазначені в Конституції посади, початок виконання обов'язків на яких відповідно до Конституції пов'язаний зі складенням передбаченої Конституцією присяги, коли з дня рішення Сейму, яким цю особу було усунуто з обійманої посади чи позбавлено мандата члена Сейму, минуло не менше ніж десять років.

Призначені чи обрані Сеймом посадові особи, за винятком осіб, зазначених у статті 74 Конституції, звільняються з посад, якщо Сейм більшістю голосів усіх членів Сейму висловлює їм недовіру.

Структуру і порядок роботи Сейму встановлює Статут Сейму. Статут Сейму має силу закону.

Президент Республіки є главою держави.

Він представляє Литовську державу і здійснює все, що доручено йому Конституцією і законами.

Президентом Республіки може бути обраний громадянин Литви за походженням, який проживав у Литві не менше ніж останні три роки, якщо до дня виборів йому виповнилося не менше ніж сорок років і якщо він може бути обраний членом Сейму.

Президента Республіки обирають громадяни Литовської Республіки строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням.

Одна й та сама особа може бути обрана Президентом Республіки не більше ніж двічі поспіль.

Кандидатом у Президенти Республіки реєструється громадянин Литовської Республіки, який відповідає умовам частини першої статті 78 і зібрав не менше ніж 20 тисяч підписів виборців.

Кількість кандидатів на посаду Президента Республіки не обмежується.

Чергові вибори Президента Республіки проводяться в останню неділю за два місяці до закінчення каденції Президента Республіки.

Обраним вважається той кандидат на посаду Президента Республіки, який під час першого голосування за участі не менше ніж половини всіх виборців отримав більше ніж половину голосів усіх виборців, які взяли участь у виборах. Якщо у виборах взяло участь менше ніж половина всіх виборців, обраним вважається той кандидат, який отримав найбільше, але не менше ніж 1/3 голосів усіх виборців.

Якщо в першому турі голосування жоден кандидат не набирає необхідної більшості голосів, через два тижні проводиться повторне голосування щодо двох кандидатів, які отримали найбільше голосів. Обраним вважається кандидат, який набрав більше голосів.

Якщо в першому турі брали участь не більше ніж два кандидати і жоден не отримав необхідної кількості голосів, проводяться повторні вибори.

Обраний Президент Республіки вступає на посаду наступного дня після закінчення каденції Президента Республіки, після того як у Вільнюсі в присутності представників Народу, членів Сейму, присягне Народові бути вірним Литовській Республіці та Конституції, сумлінно виконувати свої обов'язки і бути однаково справедливим до всіх.

Присягу складає і переобраний Президент Республіки.

Акт присяги Президента Республіки підписують він сам і голова Конституційного Суду, а за його відсутності, один із суддів Конституційного Суду.

Президент Республіки не може бути членом Сейму, не може обіймати жодних інших посад і отримувати іншої винагороди, крім установленої для Президента Республіки винагороди та винагороди за творчу діяльність.

Особа, обрана Президентом Республіки, повинна призупинити свою діяльність у політичних партіях і політичних організаціях до початку нової кампанії з виборів Президента Республіки.

Президент Республіки:

1) вирішує основні питання зовнішньої політики і разом з Урядом здійснює зовнішню політику;

2) підписує міжнародні договори Литовської Республіки і подає їх Сейму на ратифікацію;

3) за поданням Уряду призначає і відкликає дипломатичних представників Литовської Республіки в іноземних державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; присвоює найвищі дипломатичні ранги і спеціальні звання;

4) за схваленням Сейму призначає Прем'єр-міністра, доручає йому сформувати Уряд і затверджує його склад;

5) за схваленням Сейму звільняє Прем'єр-міністра;

6) приймає повноваження, які повертає Уряд після обрання нового Сейму, і доручає йому виконувати обов'язки, доки не буде сформовано новий Уряд;

7) приймає відставку Уряду і в разі потреби доручає йому й надалі виконувати обов'язки або доручає одному з міністрів виконувати обов'язки Прем'єр-міністра, доки не буде сформовано новий Уряд; приймає відставку міністрів і може доручити їм виконувати обов'язки, доки не буде призначено нового міністра;

8) після відставки Уряду або повернення Урядом повноважень не пізніше ніж через 15 днів подає на розгляд Сейму кандидатуру Прем'єр-міністра;

9) за поданням Прем'єр-міністра призначає і звільняє міністрів;

10) у встановленому порядку призначає і звільняє передбачених законами державних посадових осіб;

11) подає Сейму кандидатури суддів Верховного Суду, а після призначення всіх суддів Верховного Суду пропонує Сейму призначити з їх числа голову Верховного Суду; призначає суддів Апеляційного суду, а з їх числа голову Апеляційного суду, якщо їхні кандидатури схвалює Сейм; призначає суддів і голів окружних та районних судів, змінює місце їхньої роботи; у випадках, передбачених законом, пропонує Сейму звільнити суддів; за схваленням Сейму призначає і звільняє Генерального прокурора Литовської Республіки;

12) подає Сейму кандидатури трьох суддів Конституційного Суду, а після призначення всіх суддів Конституційного Суду подає Сейму для призначення кандидатуру голови Конституційного Суду з їх числа;

13) подає Сейму кандидатуру державного контролера, голови правління Банку Литви; може пропонувати Сейму висловити їм недовіру;

14) за схваленням Сейму призначає і звільняє командувача війська і керівника служби безпеки;

15) присвоює найвищі військові звання;

16) у разі збройного нападу, що загрожує суверенітету держави або цілісності її території, приймає рішення про оборону від збройної агресії, запровадження воєнного стану, а також про мобілізацію і подає ці рішення на затвердження найближчому засіданню Сейму;

17) у порядку і випадках, встановлених законом, оголошує надзвичайний стан і подає це рішення на затвердження найближчому засіданню Сейму;

18) виступає в Сеймі зі щорічними посланнями про становище в Литві, внутрішню і зовнішню політику Литовської Республіки;

19) у випадках, передбачених Конституцією, скликає позачергову сесію Сейму;

20) оголошує чергові вибори до Сейму, а у випадках, передбачених частиною другою статті 58 Конституції, дострокові вибори до Сейму;

21) у встановленому законом порядку надає громадянство Литовської Республіки;

22) нагороджує державними нагородами;

23) здійснює помилування засуджених;

24) підписує й оприлюднює прийняті Сеймом закони або повертає їх до Сейму в порядку, встановленому статтею 71 Конституції.

Президент Республіки, здійснюючи надані йому повноваження, видає акти-декрети. Щоб декрети Президента Республіки, зазначені в пунктах 3, 15, 17 і 21 статті 84 Конституції, мали силу, вони повинні бути підписані Прем'єр-міністром або відповідним міністром. Відповідальність за такий декрет несе Прем'єр-міністр або міністр, який його підписав.

Особа Президента Республіки недоторканна: поки він обіймає посаду, його не можна заарештувати, притягнути до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Президента Республіки може бути достроково усунуто з посади лише в разі, якщо він грубо порушив Конституцію або порушив присягу, а також якщо з'ясувалося, що вчинено злочин. Питання про усунення Президента Республіки з посади вирішує Сейм у порядку процедури імпічменту.

Коли у випадках, передбачених частиною другою статті 58 Конституції, Президент Республіки оголошує дострокові вибори до Сейму, новообраний Сейм більшістю в 3/5 голосів усіх членів Сейму протягом 30 днів від дня першого засідання може оголосити дострокові вибори Президента Республіки.

Президент Республіки, який бажає взяти участь у виборах, одразу реєструється кандидатом.

Президент Республіки, повторно обраний на таких виборах, вважається обраним на другу каденцію, якщо до виборів минуло більше ніж три роки його першої каденції. Якщо минуло менше ніж три роки його першої каденції, Президент Республіки обирається лише на строк, що залишився від першої каденції, який не вважається другою каденцією.

Якщо дострокові вибори Президента Республіки оголошуються під час його другої каденції, то чинний Президент Республіки може бути обраний лише на строк, що залишився від другої каденції.

Повноваження Президента Республіки припиняються, коли:

1) закінчується строк, на який його було обрано;

2) відбуваються дострокові вибори Президента Республіки;

3) іде у відставку з посади;

4) Президент Республіки помирає;

5) Сейм усуває його з посади в порядку процедури імпічменту;

6) Сейм, враховуючи висновок Конституційного Суду, більшістю в 3/5 голосів усіх членів Сейму приймає постанову, якою констатується, що стан здоров'я Президента Республіки не дозволяє йому виконувати свої обов'язки.

У разі смерті Президента Республіки, його відставки, усунення його з посади в порядку процедури імпічменту або тоді, коли Сейм вирішує, що стан здоров'я Президента Республіки не дозволяє йому виконувати обов'язки, його обов'язки тимчасово виконує Голова Сейму. У такому разі Голова Сейму втрачає свої повноваження в Сеймі, де його обов'язки за дорученням Сейму тимчасово виконує його заступник. У зазначених випадках Сейм зобов'язаний не пізніше ніж через 10 днів призначити вибори Президента Республіки, які мають бути проведені не пізніше ніж через два місяці. Якщо Сейм не може зібратися і оголосити вибори Президента Республіки, вибори оголошує Уряд.

Президента Республіки, який тимчасово виїхав за кордон або захворів і через це тимчасово не може виконувати обов'язки, на цей час заміщує Голова Сейму.

Тимчасово заміщуючи Президента Республіки, Голова Сейму не може оголошувати дострокові вибори до Сейму, звільняти чи призначати міністрів без згоди Сейму. У цей період Сейм не може розглядати питання про недовіру Голові Сейму.

У жодних інших випадках і жодним іншим особам чи інституціям не дозволяється здійснювати повноваження Президента Республіки.

Президент Республіки має резиденцію. Фінансування Президента Республіки та його резиденції встановлює закон.

Уряд Литовської Республіки складається з Прем'єр-міністра і міністрів.

Прем'єр-міністра за схваленням Сейму призначає і звільняє Президент Республіки.

Міністрів за поданням Прем'єр-міністра призначає і звільняє Президент Республіки.

Прем'єр-міністр не пізніше ніж через 15 днів після свого призначення представляє Сейму сформований ним і затверджений Президентом Республіки Уряд і подає на розгляд його програму.

Уряд повертає свої повноваження Президентові Республіки після виборів до Сейму або після обрання Президента Республіки.

Новий Уряд одержує повноваження діяти, коли Сейм більшістю голосів членів Сейму, які беруть участь у засіданні, схвалює його програму.

Вступаючи на посаду, Прем'єр-міністр і міністри складають у Сеймі присягу бути вірними Литовській Республіці, додержуватися Конституції і законів. Текст присяги встановлює Закон про Уряд.

Уряд Литовської Республіки:

1) управляє справами країни, охороняє недоторканність території Литовської Республіки, гарантує безпеку держави і громадський порядок;

2) виконує закони і постанови Сейму щодо реалізації законів, а також декрети Президента Республіки;

3) координує діяльність міністерств та інших урядових установ;

4) готує проєкт державного бюджету і подає його Сейму; виконує державний бюджет, подає Сейму звіт про виконання бюджету;

5) готує і подає на розгляд Сейму законопроєкти;

6) встановлює дипломатичні відносини і підтримує зв'язки з іноземними державами та міжнародними організаціями;

7) виконує інші обов'язки, покладені на Уряд Конституцією та іншими законами.

Уряд Литовської Республіки вирішує справи державного управління на засіданнях, приймаючи постанови більшістю голосів усіх членів Уряду. У засіданнях Уряду може брати участь також державний контролер.

Постанови Уряду підписують Прем'єр-міністр і міністр відповідної галузі.

Уряд Литовської Республіки несе солідарну відповідальність перед Сеймом за загальну діяльність Уряду.

Міністри, керуючи дорученими їм галузями управління, відповідальні перед Сеймом, Президентом Республіки і безпосередньо підпорядковані Прем'єр-міністрові.

Прем'єр-міністр представляє Уряд Литовської Республіки і керує його діяльністю.

Поки немає Прем'єр-міністра або він не може виконувати свої обов'язки, Президент Республіки на строк не довше ніж 60 днів за поданням Прем'єр-міністра доручає одному з міністрів заміщувати його, а коли такого подання немає, Президент Республіки доручає одному з міністрів заміщувати Прем'єр-міністра.

Міністр керує міністерством, вирішує питання, що належать до компетенції міністерства, а також виконує інші функції, передбачені законами.

Міністра може тимчасово заміщувати лише інший член Уряду, призначений Прем'єр-міністром.

Прем'єр-міністр і міністри не можуть обіймати жодних інших виборних чи призначуваних посад, працювати в підприємницьких, комерційних чи інших приватних установах або на підприємствах, а також отримувати іншу винагороду, крім установленої йому за посадою в Уряді, та оплати за творчу діяльність.

Прем'єр-міністра і міністрів не можна притягнути до кримінальної відповідальності, заарештувати, їхню свободу не можна обмежити в інший спосіб без попередньої згоди Сейму, а між сесіями Сейму, без попередньої згоди Президента Республіки.

На вимогу Сейму Уряд або окремі міністри повинні звітувати в Сеймі про свою діяльність.

Коли змінюється більше ніж половина міністрів, Уряд повинен знову одержати повноваження від Сейму. В іншому разі Уряд повинен піти у відставку.

Уряд зобов'язаний піти у відставку також у таких випадках:

1) коли Сейм двічі поспіль не схвалює програму новосформованого Уряду;

2) коли Сейм більшістю голосів усіх членів Сейму таємним голосуванням висловлює недовіру Уряду або Прем'єр-міністрові;

3) коли Прем'єр-міністр іде у відставку або помирає;

4) після виборів до Сейму, коли формується новий Уряд.

Міністр зобов'язаний піти у відставку, коли недовіру йому таємним голосуванням висловлює більше ніж половина всіх членів Сейму.

Відставку Уряду чи міністра приймає Президент Республіки.

Конституційний Суд вирішує, чи не суперечать Конституції закони та інші акти Сейму, а також чи не суперечать Конституції або законам акти Президента Республіки і Уряду.

Статус Конституційного Суду і порядок здійснення його повноважень встановлює Закон Литовської Республіки про Конституційний Суд.

Конституційний Суд складається з 9 суддів, які призначаються на дев'ять років і лише на одну каденцію. Склад Конституційного Суду кожні три роки оновлюється на одну третину. По три кандидати в судді Конституційного Суду Сейм призначає з числа кандидатів, яких подають Президент Республіки, Голова Сейму і голова Верховного Суду, а суддями їх призначає Сейм.

Голову Конституційного Суду з числа суддів цього суду призначає Сейм за поданням Президента Республіки.

Суддями Конституційного Суду можуть бути призначені громадяни Литовської Республіки з бездоганною репутацією, які мають вищу юридичну освіту і стаж юридичної чи науково-педагогічної роботи за спеціальністю юриста не менше ніж 10 років.

Судді Конституційного Суду, виконуючи свої обов'язки, незалежні від будь-якої державної інституції, особи чи організації і керуються лише Конституцією Литовської Республіки.

Перед вступом на посаду судді Конституційного Суду складають у Сеймі присягу бути вірними Литовській Республіці та Конституції.

На суддів Конституційного Суду поширюються обмеження щодо роботи і політичної діяльності, встановлені для суддів судів.

Судді Конституційного Суду мають таке саме право особистої недоторканності, як і члени Сейму.

Конституційний Суд розглядає і ухвалює рішення, чи не суперечать Конституції Литовської Республіки закони Литовської Республіки та інші акти, прийняті Сеймом.

Конституційний Суд також розглядає, чи не суперечать Конституції і законам:

1) акти Президента Республіки;

2) акти Уряду Республіки.

Конституційний Суд надає висновки:

1) чи не було порушено виборчі закони під час виборів Президента Республіки або членів Сейму;

2) чи дозволяє стан здоров'я Президента Республіки йому й надалі виконувати обов'язки;

3) чи не суперечать Конституції міжнародні договори Литовської Республіки;

4) чи суперечать Конституції конкретні дії членів Сейму і державних посадових осіб, щодо яких порушено справу про імпічмент.

Право звертатися до Конституційного Суду щодо актів, зазначених у частині першій статті 105, мають Уряд, не менше ніж 1/5 усіх членів Сейму, а також суди.

Щодо відповідності актів Президента Республіки Конституції і законам право звертатися до Конституційного Суду мають не менше ніж 1/5 усіх членів Сейму і суди.

Щодо відповідності актів Уряду Конституції і законам до Конституційного Суду можуть звертатися не менше ніж 1/5 усіх членів Сейму, суди, а також Президент Республіки.

Кожна особа має право звернутися до Конституційного Суду щодо актів, зазначених у частинах першій і другій статті 105 Конституції, якщо прийняте на їх підставі рішення порушило конституційні права чи свободи цієї особи і ця особа вичерпала всі засоби правового захисту. Порядок здійснення цього права встановлює Закон про Конституційний Суд.

Подання Президента Республіки до Конституційного Суду або постанова Сейму про перевірку відповідності акта Конституції зупиняє дію цього акта.

Звертатися до Конституційного Суду за висновком може Сейм, а щодо виборів до Сейму і міжнародних договорів, також Президент Республіки.

Конституційний Суд має право відмовитися прийняти справу до розгляду або готувати висновок, якщо звернення ґрунтується не на правових мотивах.

Закон Литовської Республіки (або його частина) чи інший акт Сейму (або його частина), акт Президента Республіки, акт Уряду (або його частина) не можуть застосовуватися з того дня, коли офіційно оприлюднюється рішення Конституційного Суду про те, що відповідний акт (або його частина) суперечить Конституції Литовської Республіки.

Рішення Конституційного Суду з питань, віднесених Конституцією до його компетенції, є остаточними й оскарженню не підлягають.

Ухвалене у справі за зверненням особи, зазначеної в частині четвертій статті 106 Конституції, рішення Конституційного Суду про те, що закон Литовської Республіки (або його частина) чи інший акт Сейму (або його частина), акт Президента Республіки, акт Уряду (або його частина) суперечить Конституції, є підставою для відновлення в установленому законом порядку провадження щодо реалізації порушених конституційних прав чи свобод цієї особи.

На підставі висновків Конституційного Суду питання, зазначені в частині третій статті 105 Конституції, остаточно вирішує Сейм.

Повноваження судді Конституційного Суду припиняються, коли:

1) закінчується строк повноважень;

2) він помирає;

3) іде у відставку;

4) не може виконувати свої обов'язки за станом здоров'я;

5) Сейм усуває його з посади в порядку процедури імпічменту.

Правосуддя в Литовській Республіці здійснюють лише суди.

Суддя і суди, здійснюючи правосуддя, є незалежними.

Судді, розглядаючи справи, підкоряються лише закону.

Суд ухвалює рішення від імені Литовської Республіки.

Суддя не може застосовувати закон, який суперечить Конституції.

У тих випадках, коли є підстави вважати, що закон чи інший правовий акт, який мав би застосовуватися в конкретній справі, суперечить Конституції, суддя зупиняє розгляд цієї справи і звертається до Конституційного Суду з проханням вирішити, чи відповідає цей закон чи інший правовий акт Конституції.

Судами Литовської Республіки є Верховний Суд Литви, Апеляційний суд Литви, окружні та районні суди.

Для розгляду адміністративних, трудових, сімейних та інших категорій справ відповідно до закону можуть бути засновані спеціалізовані суди.

Суди з особливими повноваженнями в мирний час у Литовській Республіці не можуть засновуватися.

Утворення і компетенцію судів встановлює Закон Литовської Республіки про суди.

Суддями в Литві можуть бути лише громадяни Литовської Республіки.

Суддів Верховного Суду, а з їх числа голову, призначає і звільняє Сейм за поданням Президента Республіки.

Суддів Апеляційного суду, а з їх числа голову, призначає Президент Республіки за схваленням Сейму.

Суддів і голів районних, окружних і спеціалізованих судів призначає і змінює місце їхньої роботи Президент Республіки.

Щодо призначення суддів, їх підвищення, переведення чи звільнення з посади Президентові Республіки радить спеціальна передбачена законом інституція суддів.

Особа, призначена суддею, у встановленому законом порядку складає присягу бути вірною Литовській Республіці, здійснювати правосуддя лише відповідно до закону.

Суддя не може обіймати жодних інших виборних чи призначуваних посад, працювати в підприємницьких, комерційних чи інших приватних установах або на підприємствах. Він також не може отримувати жодної іншої винагороди, крім винагороди судді та оплати за педагогічну чи творчу діяльність.

Суддя не може брати участі в діяльності політичних партій та інших політичних організацій.

Втручання інституцій державної влади та управління, членів Сейму та інших посадових осіб, політичних партій, політичних і громадських організацій чи громадян у діяльність судді або суду забороняється і тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Суддю не можна притягнути до кримінальної відповідальності, заарештувати, його свободу не можна обмежити в інший спосіб без згоди Сейму, а між сесіями Сейму, без згоди Президента Республіки.

Судді судів Литовської Республіки звільняються з посади в установленому законом порядку в таких випадках:

1) за власним бажанням;

2) після закінчення строку повноважень або після досягнення встановленого законом пенсійного віку;

3) за станом здоров'я;

4) у разі обрання на іншу посаду або переведення за їхньою згодою на іншу роботу;

5) коли своїм вчинком зганьбили звання судді;

6) коли набирають законної сили обвинувальні вироки судів щодо них.

Голову і суддів Верховного Суду, а також голову і суддів Апеляційного суду за грубе порушення Конституції або порушення присяги, а також якщо з'ясувалося, що вчинено злочин, Сейм може усунути з посади в порядку процедури імпічменту.

У всіх судах справи розглядаються відкрито. Судове засідання може бути закритим: для охорони таємниці особистого чи сімейного життя людини, а також якщо відкритий розгляд справи може розкрити державну, професійну чи комерційну таємницю.

Судочинство в Литовській Республіці ведеться державною мовою.

Особам, які не володіють литовською мовою, гарантується право брати участь у слідчих і судових діях через перекладача.

Досудове розслідування організовує і керує ним, державне обвинувачення в кримінальних справах підтримує прокурор.

Прокурор у випадках, встановлених законом, захищає права і законні інтереси особи, суспільства і держави.

Прокурор, виконуючи свої функції, є незалежним і підкоряється лише закону.

Прокуратурою Литовської Республіки є Генеральна прокуратура і територіальні прокуратури.

Генерального прокурора призначає і звільняє Президент Республіки за схваленням Сейму.

Порядок призначення і звільнення прокурорів, їхній статус встановлює закон.

Право на самоврядування гарантується передбаченим законом адміністративним одиницям державної території. Воно здійснюється через муніципальні ради і мерів муніципалітетів.

Членів муніципальних рад з числа громадян Литовської Республіки та інших постійних мешканців адміністративної одиниці, а мерів муніципалітетів з числа громадян Литовської Республіки відповідно до закону строком на чотири роки обирають громадяни Литовської Республіки та інші постійні мешканці адміністративної одиниці на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням.

Порядок організації та діяльності органів самоврядування встановлює закон.

Держава підтримує муніципалітети.

Муніципалітети діють вільно і самостійно в межах компетенції, визначеної Конституцією і законами.

Муніципалітети складають і затверджують свій бюджет.

Муніципальні ради мають право в межах і порядку, передбачених законом, встановлювати місцеві збори, за рахунок свого бюджету муніципальні ради можуть передбачати пільги щодо податків і зборів.

Муніципальні ради і мери муніципалітетів мають право звертатися до суду у зв'язку з порушенням їхніх прав.

В адміністративних одиницях вищого рівня Уряд організовує управління в установленому законом порядку.

За тим, чи додержуються муніципалітети Конституції і законів, чи виконують вони рішення Уряду, наглядають представники, яких призначає Уряд.

Повноваження представника Уряду і порядок їх здійснення встановлює закон.

У випадках і порядку, передбачених законом, Сейм може тимчасово запровадити пряме правління на території муніципалітету.

Акти чи дії муніципальних рад і мерів муніципалітетів, що порушують права громадян чи організацій, можуть бути оскаржені в суді.

Центральним банком у Литовській Республіці є Банк Литви, який на праві власності належить Литовській державі.

Порядок організації та діяльності Банку Литви, а також повноваження і правовий статус голови правління Банку Литви та підстави його звільнення встановлює закон.

Банком Литви керує правління банку, до складу якого входять голова, його заступники і члени.

Голову правління Банку Литви призначає строком на п'ять років Сейм за поданням Президента Республіки.

Бюджетну систему Литви становлять самостійний державний бюджет Литовської Республіки, а також самостійні бюджети місцевих муніципалітетів.

Доходи державного бюджету формуються з податків, обов'язкових платежів, зборів, доходів від державного майна та інших надходжень.

Податки, інші внески до бюджетів і збори встановлюють закони Литовської Республіки.

Рішення щодо державної позики та інших істотних майнових зобов'язань держави приймає Сейм за пропозицією Уряду.

Порядок володіння, користування і розпорядження державним майном встановлює закон.

Бюджетний рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Проєкт державного бюджету складає Уряд і подає Сейму не пізніше ніж за 75 днів до закінчення бюджетного року.

Проєкт державного бюджету розглядає Сейм і затверджує законом до початку нового бюджетного року.

Розглядаючи проєкт бюджету, Сейм може збільшувати видатки, лише зазначаючи джерела фінансування цих видатків. Не можна зменшувати видатки, передбачені законами, доки ці закони не змінено.

Якщо державний бюджет не затверджено вчасно, його видатки на початку бюджетного року щомісяця не можуть перевищувати 1/12 видатків державного бюджету попереднього року.

Протягом бюджетного року Сейм може змінити бюджет. Він змінюється в тому самому порядку, в якому складається, приймається і затверджується. У разі потреби Сейм може затвердити додатковий бюджет.

Систему і повноваження Державного контролю встановлює закон.

Державний контроль очолює державний контролер, якого строком на п'ять років за поданням Президента Республіки призначає Сейм.

Державний контролер, вступаючи на посаду, складає присягу. Присягу встановлює закон.

Державний контроль наглядає за тим, чи законно управляється й використовується державне майно і як виконується державний бюджет.

Державний контролер подає Сейму висновок щодо річного звіту про виконання бюджету.

Литовська Республіка, здійснюючи зовнішню політику, керується загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, прагне забезпечити безпеку і незалежність країни, добробут громадян та їхні основні права і свободи, сприяє створенню міжнародного порядку, що ґрунтується на праві та справедливості.

У Литовській Республіці пропаганда війни забороняється.

Литовська Республіка бере участь у міжнародних організаціях, якщо це не суперечить інтересам Держави та її незалежності.

На території Литовської Республіки не може бути зброї масового знищення і військових баз іноземних держав.

Сейм ратифікує або денонсує такі міжнародні договори Литовської Республіки:

1) про зміну державних кордонів Литовської Республіки;

2) про політичне співробітництво з іноземними державами, взаємну допомогу, а також договори оборонного характеру, пов'язані з обороною держави;

3) про відмову від застосування сили чи погрози силою, а також мирні договори;

4) про перебування збройних сил Литовської Республіки та їхній статус на територіях іноземних держав;

5) про участь Литовської Республіки в універсальних міжнародних організаціях і регіональних міжнародних організаціях;

6) багатосторонні або довгострокові економічні договори.

Законами, а також міжнародними договорами можуть бути передбачені й інші випадки, коли Сейм ратифікує міжнародні договори Литовської Республіки.

Міжнародні договори, ратифіковані Сеймом Литовської Республіки, є складовою частиною правової системи Литовської Республіки.

Захист Литовської держави від іноземного збройного нападу є правом і обов'язком кожного громадянина Литовської Республіки.

У встановленому законом порядку громадяни Литовської Республіки зобов'язані проходити військову або альтернативну службу національної оборони.

Організацію національної оборони встановлюють закони.

Найважливіші питання оборони держави розглядає і координує Рада оборони держави, до складу якої входять Президент Республіки, Прем'єр-міністр, Голова Сейму, міністр національної оборони і командувач війська. Раду оборони держави очолює Президент Республіки. Порядок її формування, діяльності та її повноваження встановлює закон.

Верховним головнокомандувачем збройних сил держави є Президент Республіки.

За організацію збройних сил держави і керівництво ними перед Сеймом відповідають Уряд, міністр національної оборони, командувач війська. Міністром національної оборони не може бути військовослужбовець, який не вийшов у запас.

Особи, які проходять дійсну військову або альтернативну службу, а також офіцери, унтер-офіцери і військовослужбовці надстрокової служби системи національної оборони, поліції та внутрішньої служби, які не вийшли в запас, оплачувані посадові особи інших воєнізованих служб і служб безпеки не можуть бути членами Сейму, членами муніципальних рад і мерами муніципалітетів. Вони не можуть обіймати виборні чи призначувані посади на цивільній державній службі, брати участь у діяльності політичних партій і політичних організацій.

Сейм запроваджує воєнний стан, оголошує мобілізацію чи демобілізацію, приймає рішення про застосування збройних сил, коли виникає потреба захищати Батьківщину або виконувати міжнародні зобов'язання Литовської держави.

У разі збройного нападу, коли виникає загроза суверенітету держави або цілісності її території, Президент Республіки невідкладно приймає рішення про оборону від збройної агресії, запроваджує воєнний стан у всій Державі чи в її частині, оголошує мобілізацію і подає ці рішення на затвердження найближчому засіданню Сейму, а між сесіями Сейму невідкладно скликає позачергову сесію Сейму. Сейм затверджує або скасовує рішення Президента Республіки.

Якщо під час воєнних дій мають проводитися чергові вибори, Сейм або Президент Республіки приймає рішення про продовження повноважень Сейму, Президента Республіки чи муніципальних рад і мерів муніципалітетів. У такому разі вибори мають бути призначені не пізніше ніж через три місяці після закінчення війни.

Якщо в Державі виникає загроза конституційному ладу чи громадському спокою, Сейм може запровадити надзвичайний стан на всій території держави чи в її частині. Його тривалість становить до шести місяців.

Між сесіями Сейму в невідкладних випадках таке рішення має право прийняти Президент Республіки, одночасно скликаючи позачергову сесію Сейму для розгляду цього питання. Сейм затверджує або скасовує рішення Президента Республіки.

Надзвичайний стан регулює закон.

У разі запровадження воєнного чи надзвичайного стану можуть бути тимчасово обмежені права і свободи, зазначені в статтях 22, 24, 25, 32, 35 і 36 Конституції.

Держава бере під опіку і забезпечує військовослужбовців, які втрачають здоров'я під час проходження військової служби, а також сім'ї військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження військової служби.

Держава забезпечує також громадян, які, захищаючи Державу, втратили здоров'я, а також сім'ї тих громадян, які загинули чи померли, захищаючи Державу.

Право вносити до Сейму пропозицію змінити чи доповнити Конституцію Литовської Республіки має група, до якої входить не менше ніж 1/4 усіх членів Сейму, або не менше ніж 300 тисяч виборців.

Під час надзвичайного стану чи воєнного стану до Конституції не можуть вноситися поправки.

Положення статті 1 Конституції «Литовська держава є незалежною демократичною республікою» може бути змінене лише референдумом, якщо за це висловляться не менше ніж 3/4 громадян Литви, які мають виборче право.

Лише референдумом можуть бути змінені положення першого розділу «Литовська держава» і чотирнадцятого розділу «Зміна Конституції».

Поправки до Конституції щодо інших розділів Конституції повинні розглядатися і ставитися на голосування в Сеймі двічі. Між цими голосуваннями має бути перерва не менше ніж три місяці. Законопроєкт про зміну Конституції вважається прийнятим Сеймом, якщо під час кожного голосування за нього проголосувало не менше ніж 2/3 усіх членів Сейму.

Неприйнята поправка до Конституції може бути повторно внесена на розгляд Сейму не раніше ніж через рік.

Прийнятий закон про зміну Конституції підписує Президент Республіки і не пізніше ніж через 5 днів офіційно оприлюднює.

Якщо в зазначений строк Президент Республіки не підписує й не оприлюднює такий закон, цей закон набирає чинності, коли його підпише й офіційно оприлюднить Голова Сейму.

Закон про зміну Конституції набирає чинності не раніше ніж через один місяць після його прийняття.

Складовою частиною Конституції Литовської Республіки є:

Конституційний закон «Про Литовську державу» від 11 лютого 1991 року;

Конституційний акт «Про неприєднання Литовської Республіки до пострадянських східних союзів» від 8 червня 1992 року;

Закон «Про порядок набрання чинності Конституцією Литовської Республіки» від 25 жовтня 1992 року;

Конституційний акт «Про членство Литовської Республіки в Європейському Союзі» від 13 липня 2004 року.

Ця Конституція Литовської Республіки набирає чинності наступного дня після офіційного оприлюднення результатів референдуму і за умови, що на референдумі її схвалить більше ніж половина всіх громадян Литовської Республіки, які мають виборче право.

Порядок набрання чинності цією Конституцією та її окремими положеннями регулює Закон Литовської Республіки «Про порядок набрання чинності Конституцією Литовської Республіки», який приймається референдумом разом із цією Конституцією Литовської Республіки.

Після прийняття цієї Конституції Литовської Республіки референдумом Сейм Литовської Республіки до 25 жовтня 1993 року більшістю в 3/5 голосів усіх членів Сейму може змінити положення Конституції Литовської Республіки, що містяться в статтях 47, 55, 56, у пункті 2 частини другої статті 58, у статтях 65, 68, 69, у пунктах 11 і 12 статті 84, у частині першій статті 87, у статтях 96, 103, 118, у частині четвертій статті 119.

Прийняті референдумом Конституцію Литовської Республіки і Закон Литовської Республіки «Про порядок набрання чинності Конституцією Литовської Республіки» підписує і не пізніше ніж через 15 днів оприлюднює Голова Верховної Ради Литовської Республіки.